Когда-то я вернусь в мой Отчий дом,
Когда-то Бога наяву увижу.
Сегодня размышляю я о том,
Как быть и на земле к Иисусу ближе.
Его любовь меня влечёт к Нему,
И благодать Христа во мне струиться.
Поток живой воды уносит муть,
Чтоб Господу в душе отобразиться.
Небесная роса, сияй во мне,
Преображеньем изменяя душу.
Склонившись низко в светлой тишине,
Готовлю сердце Божье Слово слушать.
Я призываю знанье от Творца,
Как серебро отыскиваю мудрость.
И под рукой Всевышнего Отца
Святой тропой иду в земное утро.
О, мой Господь – Сокровище моё,
Твой Дух Святой меня хранит в блаженстве
И во время, что нужно подаёт,
Ведя меня к вершине совершенства.
Мне благо в Страхе Божьем пребывать,
Мне благо Божьей силою хвалиться,
Благодаря за славы благодать,
Живу мечтой в ту славу водвориться.
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 10835 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
В память прошлых лет - Людмила Солма *) Примечание в дополнение:
*«Бывают сны, которые не снятся» - предпоследняя строка стихов «Улыбка бытия» Алексея Ачаира, 1933 №17
**«В память прошлых лет, и в знак грядущей встречи» - эпитафия
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
