Сніги
Сніги, сніги, метуть сніги,
Хурделить віхола, завоїть…
Твоїй душі болять гріхи
І світло рани не загоїть
В Твоїй душі залізний цвях –
За мене серце кровоточить,
А я блукала по світах…
Безкрилий, вітром гнаний птах,
В Твої долоні падав, Отче.
Сніги… Сніги… біліє дим
У снігопадовім безмежжі,
Лиш сіра я – я хвора тим,
Що в серця збудувала вежу
Зневаги, посміху, образ…
Я заслуговую на страту.
А Ти. Святий, прощаєш нас,
І ніжно так, крізь вогкий час
Ізнов ідеш людей спасати.
Сніги…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Побачила ваші імена (ваше і Зорянине) і радісно забилося серце, ще до того, як прочитала ваші вірші. Так приємно зусрітися з вашою живою поезією на цих електронних сторінках. Натхнення вам від Бога.
Поэзия : Взыщет - женя блох Мтф28:19Итак идите,научите все народы,крестя их во имя Отца и Сына и
Святого Духа.
Публицистика : Есть только две партии - Антон Мы, люди, живем в мире форм. Мы их сами создаем, а затем думаем, что они нам необходимы. Мы так усложняем свой мир, что попадаем в иллюзии, что жизнь очень сложна. Но ведь мы сами ее делаем такой! А между тем, все просто, и нет сложностей. Нужно только знать истоки всего, что нас окружает. Источник всего нашего окружения - это мы сами! Мы просто создали это все за время наших воплощений, а теперь думаем, как нам выбраться из всего этого!
