Ховається сонце за пругом.
На жовтих листках Надвечір’я
Ліричну елегію пише
пучками сліпучого сяйва.
Так пишуть найближчому другу –
З любов’ю, зі щемом, з довір’ям -
Прощальну записку. Все дише
І світлом і смутком. Тут зайва
Поезій земних велемовність:
Всіх слів не знайти в словникові!
І згущенням фарб синтетичних
Не можна краси передати!
Римуєтся осінь й духовність,
Коли поміж кленів величних
Від дива замреш на пів-слові.
І можеш лиш сльози ковтати.
І поруч Творця відчувати.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Вершина - Сергей Сгибнев Была я "единицей измеренья":
Собою измеряла Пропасть Ада
…………………………………………………………………….
И, наконец, достигла я итога:
Как лужица весной - житьё мирское...
(Вера Овчинникова)
Как мало людей достигают этого понимания! Мы цепляемся за лужицы, когда перед нами океан! И он - для нас!
(Слава Господу!! И спасибо Вере за вдохновение)
